“Шевченківський
інклюзивно-ресурсний центр”
Шевченківської селищної ради

Балувана дитина, чому? Поради батькам
 

Під дитячою «розбалуваністю» традиційно розуміють:

• вседозволеність

• відсутність у дитини основних навичок поведінки в суспільстві

• неприйняття заборон і обмежень

 

     Багатьох батьків цікавлять відповіді на питання — як не допустити розбещеності, в якому віці настає «переломний» для виховання момент, не зашкодить дитині суворість у вихованні та інше.

Поведінка розбещених дітей, як правило, відразу ж впадає в очі. Багато хто, напевно, були свідками дитячих істерик на вулиці, на ігровому майданчику чи в магазині іграшок. Картина ця вельми неприваблива, так і «нещасним» батькам дитячі капризи вартують великого нервового напруження.

     Розбещені діти, як правило, не викликають до себе симпатій з боку оточуючих. Стаючи вихованцями дитячих садків, вони часто ведуть себе некеровано, неслухняно, порушують дисципліну, схильні ображати інших дітей тощо.

Батькам, звичайно ж, дуже неприємно слухати постійні зауваження щодо поведінки свого улюбленого чада. Ситуація часто ускладнюється тим, що вони не помічають або не хочуть помічати самого факту розбещеності.

Коли з’являється ризик розпестити дитини?

     З метою не допустити виникнення неприємних ситуацій батькам варто вивчити рекомендації психологів щодо виховання дітей і по можливості дотримуватися їх.

     Дитячі психологи стверджують, що дитину у віці до півроку розпестити неможливо. Брати його на руки при плачі або невдоволенні не означає потурати примхам, це природна реакція батьків на потреби новонародженого. Залишена без уваги дитина, яка сильно кричить та плаче, легко може набути невроз.

     Доведено, що діти, яких у ранньому дитинстві часто брали на руки, багато грали з ними, втішали, виростають більш урівноваженими, товариськими, щирими, схильними до співпереживання. Ті ж, кому в дитинстві в плані уваги і турботи пощастило менше, згодом мають більш високий рівень тривожності і психологічні проблеми, стають замкнутими, погано сходяться з людьми.

Коли ж настає той вік, в якому є ризик розпестити дитини?

     Із багатьох праць з дитячої психології відомо, що характер дитини формується до трьох років. Тому вже у віці близько року батьки повинні встановлювати деякі обмежувачі, особливо в період, коли дитина починає ходити і стають можливими різні травми і удари. Потрібно знати, що суворість щодо дитячої поведінки не повинна мати місце у віці молодше восьми місяців.

     Діти до року ще не розуміють слів, зате чудово розрізняють строгість інтонації в голосі дорослого. У віці старше року потрібно постійно розмовляти з дитиною. Спокійним, але в той же час помірно суворим голосом, пояснювати, чому не можна щось робити і чим це загрожує. Розмовляти з дітьми потрібно багато, крім виховного ефекту це сприяє розвитку мови. Батькам необхідно запастися терпінням і розуміти, що розумні обмеження не несуть у собі нічого лихого, тоді як вседозволеннность — прямий шлях до розбещеності.

     До трьох років діти вже краще розуміють причинно-наслідкові зв’язки. У цьому віці дуже важливо закласти дитині розуміння того, що він такий же член сім’ї, як і всі інші. У сім’ї повинні враховуватися інтереси всіх.

Батькам не варто відмовлятися від важливих справ тільки заради того, щоб догодити дитині. Краще стримано пояснити, що потрібно трохи почекати і не заважати. Дитина повинна розуміти значення слів «ні» і «не можна».

     У разі вимог і істерик дорослим необхідно залишатися непохитними. Крім цього, вони повинні завжди виконувати свої обіцянки. Це значною мірою зміцнить батьківський авторитет в очах дитини.

     Крім суровості, у вихованні повинні бути присутніми заохочення і похвала. Слід завжди хвалити дитину за її маленькі досягнення, давати можливість проявити ініціативу і самостійність. Такий пережиток минулого як фізичне покарання є неприпустимим, так як це може викликати негативну нервову реакцію і озлобленість, дитина може стати агресивною насамперед по відношенню до інших дітей.

Поради батькам розбещених дітей

Неправильне виховання в ранньому віці, як правило, тягне за собою серйозні неприємності в майбутньому. Якщо є помилки у вихованні, і розпещений малюк стає «мучителем» для своїх батьків, можна спробувати їх виправити.

     Багато батьків не знають, що робити з розпещеним дитиною. Не потрібно відразу впадати в крайнощі. Зайва строгість і різке введення заборон здатні зробити негативний вплив на ніжну дитячу психіку.

     Процес перевиховання не буде успішним без спокою і здорового глузду. Варто якомога спокійніше пояснювати малюкові, що навколо нього живуть люди зі своїми потребами. Потрібно навчити дитину контролювати свої бажання та емоції, так як це дуже стане в нагоді йому в подальшому житті. Необхідно перестати потурати всім дитячим примхам.

     Щоб не спровокувати стресовий стан, потрібно починати це робити поступово. Приміром попросити дитину трохи почекати, перш ніж задовольнити будь-яке його бажання. Добре, якщо дитина навчиться терпіння.

     Часто маленькі діти закочують істерики через іграшки. Якщо відмовити у купівлі чергової іграшки, але тут же пояснити, що можна буде придбати її в наступний раз, дитина незабаром зрозуміє, що і з оточуючими теж потрібно рахуватися. При цьому дуже важливо пояснити дитині, що батьки її як і раніше люблять, навіть якщо вона у чомусь завинила. Батьківська любов, безумовно, дуже важлива для маленького чоловічка.

     Для отримання найбільшого ефекту від перевиховання всі члени сім’ї повинні продумати і виробити єдину стратегію поведінки. В результаті вихована дитина стане більше цінувати спілкування з іншими людьми, почне бачити в них особистості зі своїм характером, а не просто маніпулювати ними для задоволення своїх бажань і потреб.

     Крім всього сказаного слід пам’ятати, що саме ефективне виховання — це перш за все діалог і особистий позитивний приклад. Батьки завжди є для дітей зразком для наслідування, дитина – це дзеркало батьківських вчинків і поведінки.

Інформація взята з інтернету