Не викликає сумніву той факт, що формування навичок письма має велике соціальне й педагогічне значення, адже особистість, яка не оволоділа на достатньому рівні писемною навичкою, не може повноцінно реалізувати себе у суспільстві. Письмо є необхідною складовою людської діяльності в усіх її різновидах. Кінцевим результатом засвоєння графіки є розвиток уміння граматично правильно, точно і змістовно висловлювати свої думки, оволодіння культурою мовлення.

В.О.Сухомлинський писав про те, що витоки здібностей та обдарувань дитини – на кінчиках їх пальців. Чим більше впевненості в рухах дитячої руки, тим краще рука взаємодіятиме з олівцем, ручкою, тим успішніше відбуватиметься у неї розвиток мислення. Результати наукових досліджень вказують на наявність зв’язку між станом функції рук та станом сформованості психічних функцій. Встановлено також, що рівень розвитку мовлення знаходиться в прямій залежності від сформованості дрібних рухів пальців рук.

У процесі письма дитина має відволікатися від усного мовлення, перетворюючи послідовність фонем у просторовий ряд графем. На думку Ю. Б. Гіппенрейтер, це є дуже важливим, оскільки при стійкій автоматизації руху письма «..відбувається вивільнення свідомості, яка може бути спрямована га оволодіння більш складними діями», зокрема, орфографічними, стилістичними, композиційними та іншими навичками.

Важливою складовою основних операцій письма є графомоторні дії. Це пов'язано зі збереженістю, безперервністю й умінням чергувати рухи всієї руки та пальців. Одночасно з рухами руки здійснюється кінестетичний контроль, який у процесі письма підкріплюється дією зорового аналізатора. Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників готовності дитини до школи. У поєднанні із зорово-моторною координацією та слуховою увагою це забезпечує правильний розвиток навичок читання та письма.

За визначенням І.М.Сєченова, «певній сукупності рухів завжди відповідає у свідомості певна сукупність чуттєвих знаків; якщо ж руховий рядок повторюється багато разів, то разом із цим рухом заучуються й відповідні рядку чуттєві знаки. Їх запечатління в пам’яті утворює рядок нот, за контролем яких розігрується певна рухова п’єса». Завдяки оптико-моторним механізмам відбуваються складні процеси перекодування звука в літеру, літери в комплекс точних рухів руки. Несформованість таких навичок зустрічається в дітей із дислексією, а також при моторній та кінестетичній формах дисграфії.

Використовуючи на практиці систему формування графо-моторної діяльності та рухової навички письма, можна одночасно коригувати недоліки зорово-моторної координації, слухову та просторову увагу. В такому випадку стабілізація рухової навички розвантажить увагу дитини і дасть можливість сконцентруватись на виконанні звукової структури слова чи інших завдань.

Ще однією проблемою при навчанні письму може бути слабка просторова орієнтація дитини на сторінці чи в рядку. Тому увага педагога повинна бути  спрямована на засвоєння послідовності оволодіння такими знаннями та уміннями, а саме: орієнтація на площині, ознайомлення з клітинкою як квадратом та орієнтування на її сторонах; об’єднання кількох клітинок – квадратів (4-6 і поступове збільшення до 9-16) та орієнтування у них, як на площині, рух по клітинкам; ознайомлення з рядком, стовпчиком, полями зошита та перенесення клітинок – квадратів на сторінку зошита; проведення таких самих вправ на сторінці зошита у клітинку, як у клітинках – квадратах. Важливим завданням навчання письму є розвиток умінь утримувати літери в рядку (зліва направо) та писати букви, цифри певної величини. Досвід показує, що спочатку відбувається запам’ятовування графічного образу букви, і лише пізніше, коли образ сформовано, слід привернути увагу дитини щодо величини написання. На практиці, при навчанні дітей графічним навичкам у добукварний період відпрацьовується написання елементів майбутнього письма - як цифр, так і букв.

Завдяки застосуванню широкого арсеналу навчальних вправ дитина має змогу якнайкраще запам’ятати уявний та руховий образ цифри, фігури, букви, лінії.